Бал  у  Розколотому  замку

"Колись дуже давно на місці цього озера стояло велике місто. Але під час давньої війни його практично зруйнували… Минуло багато років, століть, і руїни засипало піском. Але подекуди ще можна знайти кілька будівель, що покоїлися під шаром мулу."

(Н.Щерба, "Часограма")

 

На березі Чорного озера стоїть замок повелительки лютів – Чорнолют. Якщо скористатися високою візерунчастою хвірткою, за якою спускаються до води білі мармурові сходи, то із замку можна вийти прямо до озера. Чорна королева не схвалює купання у Чорному озері, вважаючи це небезпечним через часові шляхи, що лежать в його глибинах. Проте сама вона спокійно занурюється в озерні води і може пересуватися під водою без будь-яких допоміжних засобів.

 

У Чорному озері мешкає багато дивних створінь. Окрім русалок і водяників, що населяють водойми Ефлари та часодійних лісів Остали, тут мешкають й менш поширені істоти, наприклад, шипогризи, мушлеплюї, вогонь-риби. А якщо дуже пощастить, то можна побачити табунець примарних оленів або й цар-черепаху, чий панцир укритий справжнім золотом, а сама вона величезна, завбільшки як вежовий годинник!

 

Особливого шарму озеру надають світляки. Ці крихітні створіння, що живуть на стеблах водоростей, страшенно чутливі до змін часу. У Чорному озері проходить безліч хибних часових течій. Коли ці течії слабшають, світляки вилазять на поверхню, і тоді водна гладінь блискотить міріадами крихітних вогників, через що все озеро мерехтить й міниться, як живе.

​

А ще у глибинах Чорного озера й досі можна знайти синьостріли, що їх ще називають “глечиками часу”. У сиву давнину, коли люди ще не мали дзеркал, усі подорожі в часі здійснювались тільки через воду. У місцях, де розквітали синьостріли, проходили найсильніші часові шляхи, створені природою. І допоки цвітуть ці яскраво-сині озерні квіти з великими білими тичинками - працює часовий перехід.

​