Маленький зорептах вилуплюється з досить великого яйця блакитного чи синього кольору. Аби народження малюка пройшло успішно, яйце тримають в теплому місці,  бажано поближче до вогню. Оскільки зорептахи - істоти часодійного світу, підростають вони дуже швидко, буквально за кілька тижнів. Дорослий птах має масивну статуру, довгі та широкі крила, невеликий міцний дзьоб та сильні лапи.

​

Ці птахи відомі своїм чудернацьким білим, блакитно-сірим чи яскраво-синім пір’ям з ніжно-сріблястим переливом. Такий колір з’явився не випадково: зорептахи харчуються, в основному, місячним світлом. Звісно, на початку життя пташенятам дають білий хліб та озерну воду, що була зібрана під світлом місяця. З часом зорептах їсть все менше хліба, а дорослі птахи повністю переходять на харчування місячним світлом. Ось чому необхідно відпускати їх на прогулянку вночі, особливо в повню. Побутує думка, що зорептахи можуть літати лише у темряві, проте насправді це не так: вони добре почувають себе в небі й удень, хоч і недолюблюють яскраве сонячне світло.

 

Зорептахи - найбільш віддані тварини на землі, хіба що за винятком тонкорогів. Тільки-но пташеня вилуплюється з яйця, необхідно просвистіти якийсь короткий, особливий сигнал, - з цієї хвилини зорепташеня визнає вас за господаря. Зорептахи - унікальні та дорогі птахи, дозволити собі завести їх можуть лише дуже заможні часівники. Найрідкіснішою породою вважається білий королівський зорептах. Його пір’я ніжне, ідеально-біле, й лише у світлі місяця ледь-ледь сріблиться. 

 

Багато часівників мріють роздобути зорептаха, адже ця пташка вміє літати між світами, мандрувати в часі, може з легкістю перелітати з паралелі в паралель. Зорептахи зростають швидко, а живуть дуже довго - час прихильний до них.

 

В Зміулані з давніх-давен вирощували зорептахів. Коли Астрагор став господарем замку, він започаткував таку традицію: в кожного нового учня з’являвся свій зорептах - для того аби літати в гори чи до часодійного Драголісу. Хоча сам великий Дух Остали надає перевагу польотам на власному старочасі… Як же шкода, що не можна знайти старочаси Духів, інакше б давно його вирвав з корінням і тоді - бувай, величний Астрагоре! Проте, на жаль, це неможливо: тільки-но чашу обривають, стебло стає невидимим. Власне, таким він і лишається доки Дух викрадає все нові й нові долі…